Технології проектної діяльності
ДОСКОНАЛЕ ВОЛОДІННЯ НАУКОВИМИ ЗНАННЯМИ –
ОДНА З ГОЛОВНИХ УМОВ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики є активізація пізнавальної діяльності учнів. Саме від її вирішення залежить ефективність навчальної діяльності, яка проявляється в міцному
засвоєнні знань, стимулюванні та розвитку інтересу до навчання, формуванні самостійної думки та підготовці до самостійного життя.
У педагогічному словнику активізацію навчального процесу визначено як
процес удосконалення змісту, форм і методів навчальної роботи, що сприяє
активній і самостійній діяльності учнів у засвоєнні знань, вмінь та навичок на всіх етапах навчально-виховного процесу у всіх ланках освіти. В цьому розумінні
акцентується важливість педагогічних методів, прийомів та засобів, що забезпечують активне набуття учнями знань, умінь та навичок.
Ознаками пізнавальної активності в будь-якій діяльності виступають такі
показники, як готовність до роботи, прагнення до самостійної діяльності, якість роботи, шляхи вибору оптимальних способів розв'язання завдань.
В об'єктивній
дійсності, незважаючи на гасла і надихаючу практику великих педагогів минулого, таких як Ян Амос Коменський, Іоганн Генріх Песталоцці, Рудольф Штейнер, Марія
Монтессорі, Антон Семенович Макаренко, Василь Олександрович Сухомлинський і т. д., тип педагогіки залежить від потреб
суспільства.
Примітивна педагогіка слідування існувала в суспільстві, яке вимагало умільців виконувати певні практичні
завдання (рибалити, збирати врожай тощо). Навчання здійснювалось на простих прикладах «Роби, як я!». Цього було достатньо, щоб навчити (виховати) навіть воїнів.
Пізніше суспільство потребувало оратора і філософа, виникла педагогіка, орієнтована на виховання оратора або філософа в класах риторики, у громадських дискусія. З’явилася нова методологія,
яка мала назву метод Сократа. Нововведення приймалися не всіма. Їх автор був засуджений до смерті.
З розвитком
суспільства вимоги до освіченості його представників також зростали. Потрібні
стали в більшій кількості майстрові. Тому
в цьому суспільстві з'являлися технічні школи (майстерні) і, відповідно,
педагогіка для навчання технічним умінням і навичкам.
Ще пізніше
суспільству знадобилися більш освічені інженери і лікарі, в ньому з'явилася педагогіка набуття знань. Відкривалися
навчальні заклади для реалізації потреб суспільства (школи, коледжі,
університети).
У середині ХХ
століття виявилося, що існуючі способи викладання і вирішення завдань не
достатні для задоволення потреб суспільства, то з'явилися школи для навчання
творчому вирішенню завдань, школи навчання творчості, і як результат цього
розвитку, нова педагогіка, яка отримала назву креативної педагогіки.
Усі ці типи педагогіки
існують і співіснують в сучасній педагогіці, але поточне століття багато хто вважає століттям творчості та інновацій.
Суспільство має потребу в більшій кількості творчих людей. Поява і зростання так званого творчого класу є реальністю.
Саме тому з'являється креативна педагогіка як педагогіка, яка прагне до виховання творця (творчої людини), здатного впоратися з постійно зростаючою
складністю життя і прискореним розвитком суспільства.
Перед сучасним учителем стоїть завдання не тільки забезпечити учня
необхідною сумою знань, а й створити передумови для творчого розвитку його як особистості. Провідною ідеєю сучасної концепції шкільної
освіти є ідея гуманізації, яка ставить у центр уваги учня з його інтересами і можливостями, потребує врахування
особливостей його особистості. Тому на перший план виходять завдання інтелектуального розвитку, і перш за все таких компонентів, як інтелектуальна
сприйнятливість, здатність до засвоєння нової інформації, інтелектуальна лабільність.
Учні вчаться
здобувати інформацію з різних джерел, вчаться проводити цільовий та ефективний пошук у мережі Інтернет, застосують свої теоретичні знання для вирішення
практичних задач, отримують досвід публічного виступу, знайомляться з місцем та роллю інформаційно-комунікаційних технологій в сучасному виробництві, науці, повсякденному
житті, вчаться раціональному використанню комп'ютерних засобів при вирішенні завдань, пов'язаних з обробкою
інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, представленням, передачею.
Сьогодні нікого не
варто переконувати в тому, що всі діти різні. Вони по-різному запам’ятовують ту
інформацію, яку дає вчитель, по-різному її аналізують. Хтось швидко
втомлюється, комусь достатньо дати поштовх – і він доведе поставлене завдання
до кінця. Швидко плине час, одна шкільна
реформа змінює іншу, ми часто говоримо: «Діти, школа стали зовсім не такими, як
раніше…»
Але основною формою
навчання був і залишається УРОК.
З уроку починається
навчально-виховний процес, уроком він і закінчується.
По-перше, урок був і залишається основною формою організації навчальної роботи, за
допомогою якої здійснюється виховання й розвиток компетентної особистості.
По-друге, життєздатність, життєстійкість уроку пояснюється тим, що він є живою,
рухливою, процесуальною системою, що постійно змінюється й удосконалюється й у якій відбиваються всі різноманітні багатопланові боки й моменти навчально-виховного процесу. Це інструмент виховання й розвитку, формування компетентної життєтворчої особистості. І якщо ми хочемо перевести навчання в режим розвитку, ми повинні досконало володіти цим інструментом, навчитися більш
раціонально його використовувати, досконало освоїти керування ним.
Урок як основна форма
навчання постійно зазнає змін; вимоги до його організації й проведення
висуваються відповідно до запитів сучасного суспільства.
Саме підготовка і
проведення уроку займає більшу частину професійної діяльності вчителя. Тільки
добре продуманий, ретельно підготовлений урок може стати ефективним, -
одночасно і цікавим, і змістовним. Підготовка сучасного уроку – це складна і
відповідальна справа. Питання про зміст, структуру, обсяг і послідовність
підготовчої роботи вчителя в кожного свої.
Справжній майстер на
уроці не дає викладу матеріалу, а різними засобами спонукає учнів до
пізнавальної діяльності. Це доведено на практиці.
Вдосконалення
навчально-виховного процесу стосується всього колективу і кожного учителя
зокрема. Гарна школа починається з
уроку. Від нього залежить усе: культура,
доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Час вносить
корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак
авторитет самого заняття настільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам
навіть найсміливіших критиків...
Зрозуміло, що уроки в умовах співробітництва (вчитель —
учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань, навіть, готовності душі. Форма уроку
найсправжнісінького, творчого педагога не заважає, а допомагає йому в його праці,
підвищенні якості навчання.
Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці
питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють
випускників, їх обговорюють батьки, роботодавці, висуває держава як одну з
головних проблем забезпечення якісної освіти. Ми, вчителі, маємо усвідомити:
щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на
засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними
способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового,
незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в
шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в
освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.
Ми постійно тримаємо в полі зору це питання, проводимо
моніторинги навчання учнів, аналізуємо їх. Результати досліджень свідчать, що
частина учнів у закладі все ж таки не відчуває зацікавленості в навчанні. У
суспільстві, в якому людина має вчитися протягом усього життя, ця проблема дуже
серйозна. Тому педколектив нашої школи намагається створити всі умови для
засвоєння учнями знань, для самостійної їх діяльності.
Найважливіші питання ми виносимо на розгляд педагогічної ради, обговорюємо теоретичні основи і відпрацьовуємо практичну сторону проблеми. Я хочу зауважити, що саме завдяки такому навчанню значна частина учителів практикує нові підходи до навчання. Адже, розглядаючи інтерактивні технології як інноваційні, слід пам'ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, котрі її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв'язків. Ррозроблена і описана технологія - це одне, а її реалізація на уроці - зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного викладача.
На практиці учителі школи постійно запроваджують елементи інтерактивного навчання, проектні технології, технологію розвитку критичного мислення тощо.
В школі проводяться моніторинги діяльності вчителів з різних питань задля виявлення того, як освітяни сприймають і розуміють складову якісної освіти, як вони створюють умови для її впровадження. Результати показують, що:
1. Учителі надають
найбільшого значення сучасним підходам до формування в учнів знань, умінь та
навичок.
2. Педагоги, переконані, що компетентність учителя має важливе значення в системі складових якісної освіти. 100 % освітян впевнені, що особливу увагу потрібно приділяти розвитку вміння самостійно здобувати нові знання.
Тому учителі постійно перебувають у пошуках нових форм організації навчальної діяльності
учнів. Найпоширенішими є уроки з використанням інтерактивних методів навчання. Традиційним залишається те, що на заняттях знання пов’язуються з приклади із життя, учнів вчать робити
порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати дослідження, звертатися до свого практичного досвіду. Кожен учитель намагається урізноманітнити форми роботи так, щоб кожна дитина відчула необхідність своєї присутності на занятті, щоб у кожного учня виховати любов до свого предмета, бажання вчитися та самовиховуватися. А результат залежить від особистості вчителя,
рівня його майстерності. Часто практикують проведення нетрадиційних уроків, застосовують проектну технологію, розвивають в учнів дослідницькі вміння та навички культури викладання матеріалу; розвивають комунікативні й інформаційні компетентності. Вчителі, які багато часу приділяють вдосконаленню професійної майстерності, досконало володіють притаманними тільки їм підходами, методиками, отримують прогнозовані результати, позитивні зміни у знаннях учнів.
Для того, щоб учитель застосовував нові підходи до організації навчальної діяльності, формування комунікативних компетентностей школярів, він повинен мати високі вміння моделювати навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог педагогічної науки і практики та з урахуванням конкретних умов навчання, ґрунтовно володіти навчальним матеріалом, використовувати на уроках різні види роботи.
Однією з головних умов ефективності педагогічної
діяльності – ґрунтовне володіння науковими знаннями.
За словами
В.Сухомлинського «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться».
Ці слова я пропоную вважати гаслом нашої
сьогоднішньої співпраці. Адже основним завданням нашої співрозмови є:
- поглибити знання про сучасний урок;
- вдосконалити вміння працювати в групі;
- вчитися спілкуватися толерантно.
- Нашу подальшу роботу я пропоную провести у формі
тренінгу, під час якого ми покажемо рівень володіння науковими основами педагогічних
знань необхідних для ефективної педагогічної діяльності. Я бажаю нам плідної
активної співпраці.
- Оскільки ми добре знайомі, комфортні умови створені,
тому вправу «Самопрезентація» ми пропустимо і перейдемо відразу до вправи
«Очікування». На символічних листочках-стікерах ви напишете одним словом свої
очікування від семінару і приклеїте на символічне «дерево Сподівань».
(Під час виконання
вправи звучить музика)
- Для ефективної роботи ми об’єдналися в три
групи (роздати номери 1, 2, 3)
- Перед тим, як пригадати правила
роботи в групах, (слайд ) спочатку послухайте притчу, яка є повчальною у
прийнятті оптимально правильних рішень під час співробітництва.
Притча «Співробітництво»
Жив-був один монах. І
протягом більшої частини свого життя він намагався з'ясувати, чим відрізняється
Пекло від Раю. На цю тему він розмірковував і днями і ночами. І в одну ніч,
коли він заснув під час своїх болісних роздумів, йому наснилося, що він
потрапив в Пекло.
Озирнувся він навколо
і бачить: сидять люди перед котлом з їжею. Але якісь виснажені і голодні.
Придивився він трохи краще - у кожного в руках ложка з довгою ручкою.
Зачерпнути з котла вони можуть, а в рот ніяк не потраплять. Раптом підбігає до
ченця місцевий службовець і кричить:
- Швидше, а то
запізнишся на потяг, що йде до Раю.
Приїхав чоловік в
Рай. І що ж він бачить?! Та ж картина, що і в Пеклі. Котли з їжею, люди з
ложками з довгими ручками. Але всі веселі і ситі. Придивилася людина - а тут
люди цими ж ложками годують один одного.
- Тому, щоб у нас з вами не вийшло, як у цій притчі, я
пропоную прийняти певні правила.
Правила співпраці, за якими ми
маємо працювати :
§ слухати і чути;
§ говорити по черзі;
§ бути активними;
§ бути доброзичливими;
§ бути толерантними;
§ бути позитивними.
- Ви можете розподілити ролі в своїх групах (голова,
перевіряючий, спостерігач за часом, заохочував, доповідач).
-
Правила вибрані, можна братися за
роботу.
Вправа «Незалежне оцінювання»
Пропоную Вам вправу «Незалежне оцінювання».
Кожна група отримує запитання і бланк для відповідей. Кожна група вносить
відповіді визначеним кольором. Інша група може внести свою відповідь своїм
кольором. Таким чином визначаємо, яка група має найвищий рівень знань з
теоретичних питань.
- Підводимо підсумки вправи
(взаємоперевірка). Молодці! Ви справжні педагоги, причому творчі та глибоко
обізнані з науковими педагогічними поняттями.
Уже сьогодні зазначалося, що урок (традиційно) – це форма
організації діяльності постійного складу викладачів та учнів у конкретний
період часу, що систематично використовується для вирішення задач навчання,
виховання та розвитку учнів
Наразі, на жаль, велика частина педагогів не прагне до зміни стилю викладання: «немає часу і сил самому осягати що-небудь нове та й немає в цьому сенсу. Традиційний урок - як рідна людина, в ньому все близько і зрозуміло: нехай не завжди задовольняє сучасним вимогам, але проте на уроці - все знайоме, звичне, зрозуміло-традиційне».
Але, чи розділяють таку думку учні, нове покоління?..
Сьогодні мова йде про СУЧАСНИЙ УРОК.
Ø Що таке сучасний урок? Що надає
сучасності року? Чим сьогоднішній урок відрізняється від вчорашнього?
Сучасний урок – урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а
разом з ними. Сучасний урок –
це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального,
соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти
високих результатів за визначеними метою та завданнями.
В основі нової
технології сучасного уроку закладені три постулати:
Ø Перший: «Урок є відкриття
істини, пошук і осмислення її у спільній діяльності вчителя і учня».
Ø Другий: «Урок є частиною життя дитини».
Ø Третій: «Людина на уроці завжди залишається найвищою цінністю, виступаючи в ролі
мети і ніколи не виступаючи у вигляді засобу».
Характеристиками
сучасного уроку є такі показники:
Ø на сучасному уроці немає місця печалі, страху і злості від безсилля,
Ø на сучасному уроці панує атмосфера інтересу, довіри і співробітництва,
Ø на сучасному уроці є місце кожній дитині, тому що сучасний урок-запорука його успіху в майбутньому!
Тому наступна Вправа «Маю свою думку» (які асоціації у
вас викликає словосполучення «сучасний урок»).
Кожна група повинна записати характерні ознаки сучасного уроку на основі
перших літер поняття «сучасний урок» . По закінченні роботи результати озвучити і узагальнити.
Наступна вправа «Визнач невідоме»
Групи
отримують завдання, де записаний перелік особливостей певної педагогічної інноваційної технології. Потрібно дати відповідь, про яку технологію йде мова.
Відповідь записати у визначеному місці і презентувати.
Тільки творчий
компетентний педагог є майстром своєї справи. Результат його діяльності –
сучасний ефективний урок, який неможливий без активних методів навчання.
Національний тренінговий центр (США, штат Меріленд) дослідив у 80-х рр., що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику).
Інтерактивне
навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Організація інтерактивного навчання передбачає:
1.
Моделювання життєвих ситуацій ,
2.
Використання рольових ігор,
3.
Спільне вирішення проблеми на
основі аналізу обставин та відповідної ситуації .
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю
знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю
майстром.
До речі, використання наочності під час
уроку збільшує запам'ятовування матеріалу від 14 до 38%. Експеримент, проведений американськими дослідниками, показав, що використання візуальних засобів під час вивчення слів на удвічі поліпшує результати. Крім того, презентація матеріалу забирає на 40 % менше часу, вона підсилює усну подачу матеріалу.
Наочність
варта не тільки сотень слів, а й утричі ефективніша за одні лише слова !!!
Для результативної діяльності на уроці важливо:
• чи визначає вчитель мету і тему,
чи інформує про неї учнів;
• чи все в класі сприяє тому, щоб
учні на початку уроку сприймали мету і завдання уроку, чи це в системі роботи
вчителя;
• чи акцентується увага на
готовності вчителя і учнів до уроку;
• чи учитель пам'ятає, що урок проводиться для того, щоб впливати на особистість учня, формувати на матеріалі програми певні інтелектуальні, моральні, вольові та інші якості учня
Тому
наступна вправа «Модель сучасного уроку»
Кожна група повинна
протягом 5 хвилин має
створити модель сучасного уроку. Це може бути будь-який тип уроку, з
використанням тих форм і методів, які, на вашу думку, є ефективними,
результативними. Для цього у вас на столах лежать ватмани, фломастери, ви
можете писати, малювати і навіть обігравати. Головне — довести, що ваш урок не тільки
насичений новими ідеями, але й ефективний і результативний. .
Робота в групах,
презентація результатів.
- Ви уважно слухали своїх колег. Пропоную поаплодувати і подякувати один
одного за плідну роботу під час гри.
- Отже, кожна складена і продемонстрована модель заслуговує на увагу. При
моделюванні уроку ви врахували, що
Модель має:
— мету уроку;
— етапи уроку;
— форми і методи навчання;
— приклади вправ;
— розподіл часу .
Якщо урок інтерактивний , то він має таку структуру і
відповідний розподіл часу.
Структура сучасного інтерактивного уроку значно відрізняються від традиційного і має
таку послідовність:
I. Мотивація (5% робочого
часу)
II. Представлення теми та очікуваних навчальних
результатів (Приблизно 5% часу)
III. Надання необхідної інформації (Приблизно
10% часу заняття).
IV. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття (як правило, 60% часу на уроці)
V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (до 15% часу уроку)
VI. Домашнє
завдання та інструктаж до нього.
(5% часу)
Вправа «Велике коло»
Пропоную вам відповісти на такі питання і записати їх на
стікерах:
1. Коли вчителю
нецікаво учити? ( відповіді записують на стікерах та кріплять їх біля «зображення» вчителя)
2. Коли учню нецікаво
вчитися? (відповіді записують на стікерах та кріплять їх біля «зображення» учня)
Висновок: Якщо
відповіді на ці питання є – необхідно щось змінювати в навчальній роботі,
потрібні інновації та сучасний урок!
Сучасні технології навчання
1. Проблемне навчання
Головні умови
успішності навчання:
• забезпечення достатньої мотивації, здатної
викликати інтерес;
• забезпечення посильності роботи з
раціональним співвідношенням відомого і невідомого;
• значущість інформації, одержуваної при
вирішенні проблеми, для учня;
• необхідність діалогічного доброзичливого
спілкування педагога з учнями, коли з увагою і заохоченням відносяться до всіх
думок, гіпотез, висловлених учнями.
Головні
психолого-педагогічна цілі:
• розвиток мислення і здібностей учнів, розвиток
творчих умінь,
• засвоєння учнями знань, умінь, здобутих в
ході активного пошуку й самостійного рішення проблем, в результаті ці знання,
вміння міцніші, ніж при традиційному навчанні,
• виховання активної творчої особистості учня,
• розвиток мислення - у кожній конкретній
діяльності має свою специфіку.
Першою умовою навчання
є система розвиваючих і розвивальних структур навчальної інформації, які
зумовлюють розвиток навчальної діяльності учнів.
Друга умова навчання
може бути реалізована, якщо при перекладі інформації в навчальне завдання
передбачена можливість вибору способів її рішення.
Третя умова навчання
- суб'єктна позиція учня, усвідомлення і прийняття ним мети пізнання і
самооцінка наявних засобів для рішення і отримання результатів.
Принципи навчання:
- самостійність у роботі учнів;
- розвивальний характер навчання;
- інтеграція і варіативність у застосуванні
різних областей знань;
- використання алгоритмізованих дидактичних
завдань.
2.
Ігрові технології
Ця технологія навчання відрізняється від інших технологій
тим, що :
· добре відома, звична й улюблена форма
діяльності для людини будь-якого віку;
· ефективний засіб активізації. Легше
долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;
· мотиваційна за своєю природою (по відношенню
до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого
підходу, уяви, цілеспрямованості);
·
дозволяє вирішувати питання передачі знань,
умінь, навичок;
· багатофункціональна, її вплив на учня
неможливо обмежити одним аспектом;
· переважно колективна, групова форма роботи, в
основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень
(переконання себе, покращення свого результату), так і інший;
· має кінцевий результат. Учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний
(самоствердження, самооцінка);
· має
чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В.Кругляков, 1998).
На практиці в системі активного навчання використовуються
такі моделі цієї технології: імітаційні, операційні, рольові,
сюжетні, змагання.
3. Проектна технологія
Метою навчання є формування таких
умов навчального процесу, за яких його результатом стає здобуття
індивідуального досвіду учня.
Основними завданнями виступають:
а) навчання школяра здобувати знання самостійно, уміти застосовувати їх не лише
в стандартних, але й у нестандартних ситуаціях; б) сприяння учневі у здобутті
здатності, працюючи в різноманітних групах, виконувати різноманітні соціальні
ролі: виконавця, лідера, посередника; в) розширення кола спілкування дітей,
знайомство з різними культурами, формування вмінь різнобічного огляду проблем;
г) прищеплення учням здатності користуватися дослідницькими прийомами та
методами у навчально-пізнавальній діяльності.
Технологія для своєї організації
потребує:
1) підготовки значущої в
дослідницькому плані проблеми (завдання), що вимагає для свого розв'язання
інтегрованих знань;
2) практичної, теоретичної та
пізнавальної значущості результатів вирішення цієї проблеми (наприклад, збір та
опрацювання даних про екологічний стан певного мікрорайону із представленням
результатів цього опрацювання в зацікавлені служби);
3) уміння учнів працювати
самостійно індивідуально, у парі чи в групі;
4) структурування змістової
частини (з указанням поетапних результатів);
5) визначення суперечності, яка
породжує проблему дослідження, завдань, що випливають із неї, виявлення
гіпотетичних шляхів пошуку, оформлення кінцевих результатів, аналізу їх,
висновки.
6) представлення
результатів роботи.
Модель інтерактивного уроку
Модель має:
— мету уроку;
— етапи уроку;
— форми і методи
навчання;
— приклади вправ;
— розподіл часу .
Структура сучасного інтерактивного уроку має
таку послідовність:
I.
Мотивація (5% робочого часу)
II.
Представлення теми та очікуваних навчальних результатів (5% часу)
III.
Надання необхідної інформації (10% часу заняття).
IV. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття (60% часу )
V. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку (15% часу )
VI. Домашнє завдання та інструктаж до нього. (5% часу)
Немає коментарів:
Дописати коментар