Матеріали на конкурс "Учитель року"

Презентація досвіду на конкурс "Вчитель року"

Презентація з досвіду роботи Грицюк О.О.

Опис досвіду роботи Грицюк О.О.

Тема досвіду	Метод проектів як один із найдієвіших методів формування критичного мислення на уроках історії
Автор	Грицюк О.О. – вчитель історії та правознавства  ЗОШ І-ІІІ ст. №3 м. Калинівка
Сфера застосування	Загальноосвітній навчальний заклад, середня і старша школа
Актуальність	Останнім часом у світовій освітній практиці все більшої ваги набувають ціннісно-орієнтаційні складові змісту навчання, які неможливо уявити без чіткого спрямування на розвиток усіх видів мислення учнів. Реформування системи освіти України багато в чому враховує подібні тенденції і визначає їх пріоритетними в освітній політиці майбутнього. Кожен учень в процесі свого розвитку формує такі властивості розуму, які характеризують ті чи інші сторони і форми мислення. Серед його видів називають діалектичне  мислення, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне і дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне і продуктивне, творче, системне і критичне.  На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є розвиток в учнів такого типу мислення, який надасть змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблеми, які виникатимуть, пристосування до нових, часом не передбачуваних, політичних, економічних або інших обставин. Подібним запитам найбільше відповідає критичне мислення. За умов становлення української демократії критичне мислення є вкрай актуальним елементом громадянської освіти. У нашій державі проблема розвитку навичок критичного мислення стоїть дуже гостро і вимагає застосування негайних засобів щодо її розв'язання.
Наукові концепції та теорії	Сучасний етап педагогічної практики – це перехід від пояснювально-інформаційних технологій до діяльнісно-розвивальних та особистісно орієнтованих.  Термін «критичне мислення», який поширюється в практиці навчальних закладів різних країн світу  з кінця ХХ століття, пройшов непростий шлях свого становлення в системі освіти України. У слові «критичний» до тих пір часто бачили негативний аспект – словосполучення «критичне ставлення» скоріше ототожнювалося із фразою «негативне ставлення», тобто таке, що містить зауваження, критику або несприйняття. На думку відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення є вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно: – засновується на певних критеріях; – є таким, що самокоректується; – випливає з конкретного контексту.  Прийняте в Україні визначення терміну «критичне мислення» наводиться, наприклад, в «Концепції громадянської освіти та виховання в Україні»: «Критичне мислення – здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різних боків, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докладати зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання». Сам же метод проектів виник ще у 20-ті роки ХХ століття в США. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня в співвідношенні з його особистим інтересом. Надзвичайно важливо було показати учневі корисність здобуття цих знань, де і як вони можуть бути застосовані. Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ століття. Пізніше, у радянський час, ідеї проектів почали включати у навчально-виховний процес школи. Але згідно з постановою ЦК ВКП(б) 1931 року, цей метод було засуджено і заборонено. У школах США, Великої Британії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ці ідеї набули великого поширення і популярності завдяки поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Останнім часом у зв´язку зі становленням особистісної зорієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження, ефективно доповнюючи інші педагогічні технології, які сприяють становленню особистості школяра як суб´єкта діяльності та соціальних відносин. Застосування методів проектів – це нагальна потреба нашого часу.
Основна ідея	Метою моєї роботи є акцентування уваги на проектній технології, як засобу створення одного з варіантів сприятливого середовища для розвитку критичного мислення учнів середніх та старших класів у процесі вивчення історії
Технологія реалізації  ідеї	Запропонований досвід роботи апробований із врахуванням наступних правил і принципів: –  принцип педагогічної доцільності – теоретичний матеріал повинен бути цікавим, зрозумілим і практично спрямованим; –  стимулювання творчої діяльності та ініціативи, орієнтуючись на знання й уміння учня; –  урізноманітнення форм і методів навчання; –  принцип системності знань; –  максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя, близьких школярам (розуміння важливості знань, необхідності постійного їх оновлення і значущості самоосвіти). Мета виконання проектів – організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для її самонавчання, розвитку ініціативи. Три «кити», на яких тримається ця технологія, - самостійність, діяльність та результативність. Проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого – інтереси учня. Фактично, проект – це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації. Проект мусить відповісти на запитання: – Навіщо, для чого він створений? – Наскільки новим постає бачення проблеми? – Наскільки проект відповідає вимогам часу? – Чи придатний він для втілення? – Чи завершений, готовий до реалізації? Проект може здійснювати вчитель у процесі власної професійної діяльності. А можуть і учні як індивідуально, так і під керівництвом учителя
Форми, методи, прийоми, засоби	В традиційній педагогіці відбувається одностороння передача знань: учитель говорить – учень слухає, учитель знає все – учень не знає нічого, учитель думає – учень відтворює знання, які отримує в готовому вигляді, учитель керує – учень підпорядковується, учитель вибирає – учень приймає, учитель активний – учень пасивний, учитель визначає зміст навчання – учень до нього пристосовується. На жаль, і зараз це доволі поширене явище. Відійти від традицій у навчанні, для яких типовою є пасивність учня, дає змогу метод проектів, де творча діяльність учнів відіграє головну роль: учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому, учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерела знань, учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати навчально-трудову діяльність, учень  вибирає – учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору, учень активний – учитель створює умови для результатів активності, учень суб'єкт навчання – учитель партнер, учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає оцінити отримані результати і виявляє спосіб удосконалення діяльності. Метод проектів є результатом спільних дій, але це  треба розуміти не тільки як спільну роботу учня і вчителя. Відповідальним за навчання стає все суспільство: батьки, вчителі, роботодавці, засоби масової інформації, громадськість. Нинішня система освіти стикається з багатьма проблемами, одна з яких – прискорення економічного розвитку та іноді непередбачуваність результатів цього розвитку. Якщо раніше системи навчання були створені так, щоб підготувати та адаптувати дітей до наперед визначених дій, то нині педагоги мають готувати молодь до життя в суспільстві, що розвивається в ринкових умовах. Метод проектів дає змогу якнайповніше враховувати індивідуальні особливості кожного учня, тобто реалізовувати особистісно зорієнтований підхід у навчанні, заснований на особистісних характеристиках, що передує досвіду, рівню інтелектуального та фізичного розвитку дитини. Метод проектів допомагає розв'язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв'язання життєвих і особистісних проблем.    Отже, проектне навчання – це цілісна дидактична система, яка ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях засвоєння у навчальній діяльності. Точніше кажучи, в основі проектів лежить розвиток учнів, їхніх умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, що сприяє розвитку критичного мислення. Метод проектів зорієнтований не лише на індивідуальну діяльність учителя чи учня, а й на парну, групову. Якщо це теоретична проблема, то має бути шлях її вирішення. Якщо практична – має бути конкретний результат. Насамперед, така робота потребує чіткого планування дій, наявності задуму вирішення проблеми, відповідного розподілу (якщо це групова проблема) завдань для кожного учасника. Метод проектів використовується тоді, коли ставиться певна творча мета, яка вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку; коли є практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваного результату (наприклад спільний випуск газети, збірника тренувальних вправ чи задач, тестів, відеофільму, сценарію театрального дійства тощо). Розрізняють таки типи проектів: –   Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності, соціальної значущості, продуманості методів, експериментальної обробки результатів. Такі проекти повністю підпорядковані логіці дослідження і мають свою структуру: постановка мети, доведення її актуальності, визначення предмета чи об'єкта, завдань і методів, методології дослідження, висування гіпотез, припущень щодо вирішення проблеми. –   Творчі проекти не мають конкретної структури спільної діяльності учасників, що підпорядковуються кінцевому результату, прийнятій логіці, групи учасників, об'єднаної інтересами. Попередньо учасники проекту домовляються про заплановані результати та форму їх представлення (колективний колаж, вечір, свято, газета, фільм). –   Ігрові проекти. Учасники беруть визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реальні особистості. Тут імітуються їхні соціальні і ділові стосунки, які можуть ускладнюватись вигаданими ситуаціями. –   Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище.         Готуючись до роботи над проектом, потрібно: -                     вибрати тему, обґрунтувати практичну значущість її результатів; -                    визначити мету і поетапні завдання; -                    визначити масштаби роботи, засоби і методи досягнення мети, рамки інтеграції з іншими предметами, передбачувані складності, терміни, поділ усієї роботи на етапи; -                    сформулювати гіпотези, ідеї реалізації; -                    вибрати виконавця чи команди для здійснення проекту; -                    розподілити обов'язки на кожному з етапів проекту за умови загальної рівноправності учасників; -                    необхідна мотивація учасників. Плануючи проект, необхідно продумати його загальну модель і її структуру (Модель – це умовний образ, схема остаточного результату проекту). Вимоги: –     Проект розробляють за ініціативою учнів, але тему може запропонувати вчитель. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи її реалізації в кожній групі будуть різними. Можливе одночасне виконання учнями в класі різних проектів. –     Проект слід зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів. –     Проектна діяльність має дослідний характер, моделює роботу в науковій лабораторії і тому необхідно розробити апарат дослідження, обґрунтувати його. –      Проект педагогічно значущий, тобто учні в процесі його здійснення здобувають нові знання, будують нові взаємини, опановують загально-навчальні вміння. –     Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя та учнів. Водночас, у міру його розгортання, можна допускати гнучкість і зміни. –     Проект рекламують у рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації участі в його реалізації, усвідомлення його суспільної значущості. –     Проект реалістичний, має певне практичне значення, зорієнтований на можливості учнів. Можливе широке розмаїття тем.         Етапи проектування 1.    Початковий – розробка основних ідей, збирання та аналіз даних, обґрунтування актуалізації, формування припущень щодо результатів і шляхів їх досягнення. 2.    Етап розробки – вибір виконавців, формування команди, розподіл обов'язків, планування роботи, розподіл роботи на етапи, визначення форм і методів керування та контролю, корекція з боку вчителя. 3.    Етап реалізації проекту – інтегрування, аналіз і систематизація зібраної інформації, підготовка наочного матеріалу. 4.    Завершення проекту – представлення та захист проекту в класі, на конференції тощо, зіставлення мети та результатів дослідження, оцінка та підбиття підсумків, обговорення результатів проекту, яких умінь, навичок і моральних якостей набули учні. Пропуск навіть одного із цих етапів, а також недостатня самостійність учнів знижують ефективність роботи. Роль учителя має змінюватися залежно від етапу. Вона є найбільш значущою на етапі задуму й планування. Оскільки учні часто мають ускладнення щодо визначення мети й завдання проекту, підбирання літератури, структури проекту. На етапі виконання проекту, ухвалення рішення роль учителя є меншою, але знов зростає під час аналізу виконаної роботи. Результативність роботи над проектом можна вивчити за сформованістю практичних навчальних умінь, а також особистісних якостей: уміння працювати в групі, ураховувати думки, відстоювати власні погляди.
Результат застосування	Педагогічний досвід був апробований у процесі вивчення історіі в 5, 6, 7  класах  загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №3, під час вивчення тем: «Звідки і як історики дізнаються про минуле», «Про що і про кого розповідає історія», «Київська держава (Русь-Україна)», а також під час роботи гуртка.   Були розроблені уроки, у яких був присутній метод проекту, а також програма та цикл занять гуртка з використанням даного методу. На основі гурткової роботи було укладено методичний посібник.
Критерії ефективності	Метод проектів вирішує багато педагогічних завдань: –    реалізує як дослідницькі, так і практичні завдання, дає учням можливість почуватися особистостями, дотичними до справ суспільства; –  учні, виконуючи проекти, виробляють навички контактів із зовнішнім світом: спілкування з учителями, адміністрацією школи, органами місцевого самоврядування, керівниками архівів тощо; –  розвиває творчу думку та навички роботи з джерелами інформації; допомагає вирішити і проблеми практично зорієнтованих учнів, яким важко виявити себе на уроках, а реалізуючи проект, вони виявляють найрізноманітніші здібності; –  метод проектів є тим середовищем, у якому учні набувають сил, упевненості, а ситуація успіху може стати відправною точкою для подальшого зростання у власних очах; –  досвід проектної діяльності знадобиться учням не лише в їхній самосвідомості та самореалізації, а й узагалі в житті.
Наукові джерела	Над проблемою розвитку критичного мислення працювало досить багато зарубіжних та вітчизняних психологів та педагогів: Дж. Андерсон, М. Векслер, Н. Поспєлов, Р. Стенберг, О. Тягло, Д. Халперн, а також методистів: К. Баханов, В. Мисан, О. Пометун, С. Терно та ін.
Висновки	З огляду на те, що на сьогодні діти постійно перебувають в інформаційно насиченому полі, стандартні методи та форми навчання не можуть зацікавити й стимулювати до навчальної діяльності, – саме тому необхідно використовувати нестандартні дидактичні методи та форми, щоб підвищити рівень активності і знань учнів. У процесі роботи над даною темою я прийшла до висновку, що проектна технологія як вид діяльності є багатофункціональною. Її можна використовувати як на уроці, так і в позаурочній діяльності. Вона спонукає учнів виявити інтелектуальні здібності, моральні та комунікативні якості, продемонструвати рівень опанування знань і навчальних умінь, здатність до самоосвіти й самоорганізації.   У процесі здійснення проекту учні синтезували свої знання, інтегрували інформацію суміжних дисциплін, шукали ефективні шляхи розв'язання завдань проекту, спілкувалися один з одним. Спільна діяльність продемонструвала широкі шляхи співробітництва, під час якого учні ставили мету, визначали оптимальні засоби її досягнення, розподіляли обов'язки, виявляли власну компетентність.   На початку експеременту на уроці було визначено рівень знань учнів 7 класів.  Для цього їм пропонували тестові завдання відкритої й закритої форми. Відповідно до отриманих оцінок, високий рівень знань мали 30% учнів, достатній – 35% учнів, середній – 30%  учнів, низький – 5 %.     Після експеременту був проведений  повторний контроль знань за подібними до першого діагностування завданнями. Отримали наступні результати: високий рівень має 55% учнів, середній 40% учнів, низький – 5%, що й засвідчує покращення знань учнів з відповідного матеріалу.

Література

1. Бакала І. М. Проектне навчання як засіб розвитку пізнавальних потреб учнів / І. М. Бакала // Обдарована дитина. – 2010. – № 3. – С. 61-65. 2. Баханов К. О. Навчання історії в школі : інноваційні аспекти. –  Х. : Основа, 2005. – 125 с.
3. Бондаренко Л. Проект – рушійна сила в освіті / Л. Бондаренко // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. – № 18(трав.). –  С. 19-24.
4. Гроздєва М. Ф. Використання елементів проектного методу на уроках історії з вивчення краєзнавчого матеріалу (Запорізький край) / М. Ф. Гроздєва // Історія та правознавство. – 2010. – №22/23/24. – С. 74-78.
5. Довбенко Т. Метод проектів в історії шкільництва  / Т. Довбенко // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 47-52.
6. Дороніна О. Метод проектів на уроках історії та в позакласній роботі / О. Дороніна // Історія України. Шкільний світ. – 2006. –  № 6(лют.). –  С. 14-19.
7. Кисляк Н. Ідеї проектної технології / Н. Кисляк // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. – № 18(трав.). – С. 9-18.
8. Лебідь В. О. Методика викладання історії в загальноосвітнiй школі : навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закладiв. – Херсон : ХДПУ, 1999. – 142 c.
9. Левітас Ф. Л. Методика викладання історії: посіб. учителя / Ф. Л. Левітас, О. О. Салата. – Х. : Основа, 2006. – 96 с.
10. Лопушанська Г. Метод проектів у контексті сучасної освіти / Г. Лопушанська // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. –  № 18(трав.). – С. 1,3-5.
11. Малафіїк І. В. Дидактика : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. В. Малафіїк; ред. В. М. Вдовиченко. – К. : Кондор, 2005. – 398 с.
12. Мельник Т. Система організації освітньої діяльності учнів гімназії через упровадження методу проектів у навчально-виховний процес / Т. Мельник // Рідна школа. – 2005. – № 1. – С. 28-30.
13. Метод проектів у сучасних умовах // Відкритий урок. – 2008. – №7/8. – С. 80-82.
14. Мокрогуз О П. Інноваційні технології на уроках історії. – Х. : Основа : Тріада+, 2007. – 191 с.
15. На шляху до школи проектної культури // Завуч. Шкільний світ. - 2007. –№ 4(лют.). – вкладка.
16.  Назюта З. Проектування – перспективна технологія / З. Назюта // Завуч. Шкільний світ. – 2009. – № 33(листоп.). – С. 17-19.
17. Онищук Л. Проектна парадигма в освіті / Л. Онищук // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. – № 45(груд.). – С. 21-24.
18. Онопрієнко О. Проектна діяльність в освіті / О. Онопрієнко // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. – № 46(груд.). – С. 23-29.
19. Пометун О. Методика навчання історії в школі. – К. : Генеза, 2006. – 328 с.
20. Порохня Л. Метод проектів у навчальному процесі / Л. Порохня // Директор школи. Шкільний світ. – 2006. – № 42(листоп.). – С. 12-15.
21. Проектні технології // Директор школи. Шкільний світ. – 2008. – № 45(груд.). – спецвипуск.
22. Проектні технології в школі // Директор школи. Шкільний світ. – 2006. – № 48(груд.). – спецвипуск.
23. Тодосійчук В. Формування предметних та ключових компетентностей учнів на уроках історії: з досвіду роботи // Історія України. Шкільний світ. – 2009. – № 18(трав.). – С. 10-13.
24. Цимбал І. Використання проектної технології у навчанні / І. Цимбал // Директор школи. Шкільний світ. – 2008. – № 11(берез.). – С. 10-13.
25. Чеховська Л. Проектне навчання на уроках / Л. Чеховська // Директор школи. Сер. Шкільний світ. – 2010. – № 2(січ.). – С. 11-15.

Україна памятає (сценарій виховного заходу)